Богдан Г.: “Якщо вже в моїй країні війна, треба битися з ворогом!”.

Богдан щиро захоплений розвитком кар’єри 3D візуалізатора. А вільний час полюбляє проводити на природі: спокійно відпочивати та рибалити. Після російського вторгнення Богдан тимчасово покинув улюблені заняття, бо прийняв рішення боронити Україну. Ми дуже пишаємося нашим сміливцем і були неймовірно раді можливості поспілкуватися з ним. 

Богдане, де тебе застав початок війни? Що було першим, що ти відчув?

Коли розпочалася війна, я, як і всі, сильно розгубився. Не знав, що робити, куди їхати, де ховатися. Мене дуже налякало, як летять ракети. Вони летіли так низько, що їх можна було роздивитися в деталях. І за кілька секунд було чутно сильні вибухи — аж земля тряслась. 

Як ти діяв далі?

Дні пролітали, а страх від подій, які відбувалися в Україні, зростав. Особливо під час перегляду новин. 

Одного дня я побачив репортаж з передмістя Києва, де на вулицях лежали вбиті мирні люди з зав’язаними руками. Тут я зрозумів, що краще загинути на полі бою в обладунках воїна, чим бути розстріляним на колінах. І вирішив: якщо вже така безвихідь, що потрібно воювати, то потрібно вчитися правильно це робити. Адже тоді з’явиться більше шансів лишитися живим і перемогти окупанта. Якщо вже в моїй країні війна, треба битися з ворогом!

Чи допомагають вам зараз волонтери?

Територіальна оборона забезпечує всім необхідним. 

Чи стало у пригоді спорядження, які зібрали для тебе силами нашої спілки?

Так, дуже дякую! Від нашої спілки я отримав аптечку й турнікет.

Як бійці підіймають свій настрій, дух на фронті? 

Слухають українські пісні. Останнім часом вся українська музика дуже підіймає бойовий дух нашої нації, і це круто!

Як ми у тилу можемо допомогти нашим воїнам здобути перемогу?

Найефективніше — це передавати на фронт не просто якусь допомогу, а саме те, що просять бійці. Треба уважно прислухатися до їх запитів й знаходити ті речі, яких вони потребують.

Яка твоя головна мрія зараз?

Чесно, дуже хочеться відпочити. Сісти в літак, полетіти кудись. І подякувати Богу, що ми все ж наваляли москалям!)

Ми дякуємо Богдану за таку надихаючу розмову. Впевнені, його мрія дуже скоро здійсниться. А поки що ми всі будемо наполегливо працювати, щоб перемога прийшла якнайшвидше. 

Слава Україні!