Ілля М.: “Київ був повним і пустим одночасно. Черги у військкомати були єдиними чергами в місті”.
Ілля — один з найталановитіших й найбільш досвідчених художників у нашій спілці комп’ютерної графіки. Проте він добре знається не лише на CG мистецтві, а й на зброї, спорті та історії.
Після початку повномасштабного вторгнення Ілля відразу вирішив, що його обов’язок — захистити Україну. Тож наш мужній герой вступив у лави ЗСУ.
У цьому невеличкому інтерв’ю Ілля розповість про свій досвід та дасть поради тим, хто залишився в тилу.
Ілля, де тебе застав початок війни? Що було першим, що ти зробив?
Я був вдома. Мені подзвонив мій товариш, волонтер. По телевізору ще нічого не показували, а Інтернет “не прокинувся”.
Речі частково у мене були вже зібрані, тільки найнеобхідніші. Я розбудив дружину та дітей. Вони зібрались дуже оперативно — протягом 20 хвилин. Паніки та хаосу не було, адже ми з дружиною розуміли, що колись цей час повинен був прийти.
Після того, як ми зібрали залишок речей, дружина відправилась до нашого офісу. Треба тут сильно подякувати спілці. Адже саме вона допомогла нашій сім’ї в скрутний момент.
Так сталось, що всі плани щодо мого вступу до лав захисників пішли зовсім не так, як очікувалось. Подробиці розписувати довго, та й вони по суті не важливі для читачів. Тут більш доречні такі слова: все, що може піти не так, пішло не так 🙂
Чого не вистачало у перший місяць війни? Як розв’язували цю проблему?
В перші дні не вистачало всього. Якщо бути відвертим, то все, що у мене було — це наплічник, який я зібрав. З ним пішки я подолав річку Ірпінь та пішов до моїх побратимів у Київ. Погода була мінлива. Сильно не вистачало теплих речей та взагалі багатьох дрібниць. Не вистачало зброї й навіть спальних місць.
Бувало, проходиш з обмерзлими ногами біля магазину, де все є, і на ньому напис: “Зачинено”. Речі, які знаходились у 2 метрах від тебе за вітриною, доводилось везти зі Львова або навіть Польщі. Так вийшло тому, що власники магазинів просто втекли. Київ був повним і пустим одночасно. Черги в військкомати були єдиними чергами в місті.
Війна — це дорого. Як би ви не готувались, цього буде недостатньо. Чого б ви не чекали, вона вас здивує.
У нас люди готувались до війни заздалегідь, витрачали на самопідготовку та екіпірування багато коштів і часу. В цілому у нас достатньо забезпечений підрозділ, а подробиці запитів розголошувати не зовсім коректно. Та допомога, яка буде потрібна завжди, це дрони та автівки. Також зараз ми починаємо виготовляти самі для себе набої. Адже на певні калібри у нас в країні серйозний дефіцит.
Чи стало у пригоді спорядження, яке зібрали для тебе силами нашої спілки?
Те спорядження, яким допомогла спілка, виручало нас на початку дууууже сильно. Це були вкрай важливі дрібниці, які складно було дістати. А саме тринога для снайперської гвинтівки, підзорна снайперська труба, лазерний далекомір, метеостанція. Зараз нашому підрозділу ці речі допомагають як в тренуванні, так і при виконанні задач.
Як бійці підіймають свій настрій, дух на фронті?
Частина бойової роботи є всюди наразі, і я не багато був саме на фронті. Оскільки у нас не піхотний підрозділ, моя відповідь буде однозначно не дуже релевантна. Але в цілому — гумор. Надзвичайно чорний, місцями з перегинами. Вміння посміятись над собою — чудова риса. Ну і, звичайно, спорт. Він допомагає звільнити розум від поганих думок та тримати тіло в тонусі. А це запорука здоров’я.
На твій погляд, що може і повинен робити кожен, хто не на фронті, щоб допомогти вам скоріше здобути перемогу?
Я вважаю, в першу чергу не треба забувати, що зараз твориться історія. Почитайте підручник або, можливо, просто увімкніть ролик на тематичному Ютуб-каналі. Проаналізуйте історію України та зрозумійте, чому ми знаходимось в стані війни понад 300 років. Чому ми програвали цю війну раніше. Задайте собі ці питання, і отримаєте відповідь, що треба робити.
Відповідь для того, хто взяв в руки зброю, однозначна. А кожен, хто в тилу, повинен починати ранок зі списку справ, які наближають нас до перемоги. Це дуже просто. Задавайте собі питання: чи допоможе мені той або інший процес допомогти. Наприклад, перед вживанням алкоголю або походом у спортзал. Це треба робити щиро. Щиро запитати себе та щиро відповідати на ці питання, без комплексів меншовартості або провини.
Я всім надзвичайно рекомендую за будь-яких обставин займатися спортом. Здорове тіло й дух — це свідомий вибір кожного громадянина. Ви можете не мати таких фізичних навантажень, як бійці збройних сил або силових структур, але ви повинні змогти витягнути себе або свого сусіда/свата/брата/кота із завалу. Пройти з ним в безпечне місце або надати допомогу.
Ми дякуємо Іллі за те, що він знайшов час відповісти на наші питання. Бажаємо йому та його побратимам найскорішого здобуття перемоги. А ми зі свого боку будемо допомагати їм всім, чим можемо.
Слава Україні!
