Ілля П.: “Зараз ми всі на фронті, просто хтось безпосередньо в бойових умовах, а хтось забезпечує надійний тил”.
Ілля — досвідчений 3D візуалізатор з неабияким талантом. А ще він великий поціновувач бойових мистецтв. З 2015 Ілля займається бразильським джиу-джитсу, й цього року якраз мав виступати на київському та всеукраїнському чемпіонатах. На жаль, російське вторгнення змінило плани Іллі. Хлопець відправився битися не на ринг, а на справжню війну.
Ілля — справжній воїн і гордість нашої спілки. Ми дуже раді, що він знайшов час відповісти нам на кілька питань для цього інтерв’ю.
Ілля, де тебе застав початок війни? Що було першим, що ти зробив?
Напали на нас цинічно, без будь-якого попередження з самого ранку. Тому війна застала мене, як і багатьох, ще в ліжку. Мені подзвонив брат і сказав, що почалась війна, що він вже їде, що потрібно збиратись та евакуюватись. Ми з дівчиною зібрали речі. Взяли лише на кілька днів, бо не думали, що це все може бути всерйоз.
Вже знаходячись не в Києві я вирішив, що потрібно брати до рук зброю і ставати на захист Батьківщини. Тому на наступний день після початку вторгнення пішов у військкомат.
Чого не вистачало у перший місяць війни? Як розв’язували цю проблему?
У мене дома була старенька піксельна форма, трохи пошарпана, але ціла. Пощастило, що зимова. Більше не було нічого. Але мій старший брат з друзями одразу почали волонтерити й закупляти спорядження із США. Тому вже через місяць я був повністю укомплектований усім необхідним.
Чи допомагають вам зараз волонтери?
Макс Опочанов, голова нашої CGI спілки, мені одразу сказав, що якщо щось потрібно, негайно писати йому. Але поки в мене такої потреби немає. Проте приємно усвідомлювати, що в нас така чудова спілка, яка може забезпечити тим, що може зберегти тобі життя.
Чи стало у пригоді спорядження, яке зібрали для тебе силами нашої спілки?
Єдине, чого мені не вистачало зі спорядження, і що якраз допомогла отримати спілка — це деталі для автомата. Я попросив, і мені відразу ж відправили. Це допомогло апгрейднути мій АК.
Як бійці підіймають свій настрій, дух на фронті?
В кожного свій стимул для боротьби. Хтось бореться за рідних, хтось за друзів. Але всі ми хочемо якнайшвидше вибити варварів із нашої неньки й повернути собі та всім знайомим колишнє спокійне мирне життя. Кожного разу, коли бачиш руйнування, страждання та горе, яке принесли нам росіяни, то бажання покінчити з цим зростає дуже стрімко. Це допомагає в боротьбі кожному.
На твій погляд, що може і повинен робити кожен, хто не на фронті, щоб допомогти вам скоріше здобути перемогу?
Зараз ми всі на фронті, просто хтось безпосередньо в бойових умовах, а хтось забезпечує надійний тил. Потрібно продовжувати працювати, донатити на армію та у благодійні фонди. Саме зараз час стати донором крові.
Також я б порадив кожному виділити трохи вільного часу та пройти курс по невідкладній медицині або хоча б подивитись відео на ютубі. Краще, звісно, якщо ці знання не знадобляться на практиці. Але можливо вам доведеться рятувати комусь життя.
Взагалі я пишаюсь тим, що я українець, і тим, що маю таких співвітчизників. Наш народ показав себе з найкращої сторони. Вся Україна зараз працює тільки на перемогу, бо іншого шляху в нас немає. Тому потрібно всіма силами підтримувати боротьбу в той спосіб, який можеш.
Ми дуже дякуємо Іллі за те, що приділив нам час. Готуємося зустрічати нашого сміливця вдома з перемогою і віримо, що в мирному житті він швидко стане чемпіоном по джиу-джитсу, як і планував. А поки що ми щосили допомагатимемо Іллі та його побратимам.
Слава Україні!
